Markdown — це легка розмітка, яка дозволяє форматувати текст (заголовки, списки, посилання, виділення) звичайними символами, залишаючись при цьому легко читабельним у сирому вигляді — на відміну від HTML, який важко читати без рендерингу.
Основний синтаксис
# Заголовок— заголовки різних рівнів через кількість символів#.**жирний**та*курсив*— виділення тексту.[текст](url)— посилання.- пунктабо1. пункт— марковані й нумеровані списки.- ``` — блоки коду з підсвіткою синтаксису за назвою мови.
Чому Markdown став стандартом для документації
README-файли, документація на GitHub, нотатки в багатьох застосунках — усе це Markdown. Причина популярності проста: файл читабельний і без рендерингу (на відміну від HTML чи розмітки Word), а водночас достатньо структурований, щоб автоматично перетворюватися на форматований HTML.
Конвертація в HTML і назад
Перетворення Markdown → HTML — пряме: парсер розпізнає синтаксичні конструкції й генерує відповідні теги. Зворотне перетворення HTML → Markdown складніше, бо HTML підтримує значно більше можливостей форматування, ніж базовий Markdown, тому частина розмітки (складні таблиці, вкладені стилі) може спрощуватись або губитися.
Навіщо це потрібно
- Швидко переглянути, як Markdown-файл вигляне після рендерингу, не публікуючи його.
- Конвертувати вміст сторінки чи документа в Markdown для збереження в системі контролю версій.
- Підготувати HTML-контент для вставки в застосунок, що приймає лише Markdown.
Не всі «Markdown» однакові
Оригінальний Markdown Джона Ґрубера не визначає таблиці, закреслений текст чи блоки коду з мовою підсвітки — це розширення, додані пізніше різними реалізаціями. GitHub Flavored Markdown (GFM) і специфікація CommonMark по-різному трактують деякі неоднозначні випадки, тому той самий вихідний файл може відрендеритися трохи по-різному залежно від того, який парсер його обробляє.