Штрих-код на упаковці товару — це не універсальний формат, а один з десятків стандартів, кожен з яких оптимізований під конкретну галузь і тип даних, які потрібно закодувати.
EAN-13: стандарт роздрібної торгівлі
EAN-13 — це 13-значний числовий код, який використовують практично всі товари в роздрібних магазинах по всьому світу. Перші цифри позначають країну реєстрації виробника, далі йде код товару та контрольна цифра, що обчислюється за визначеною формулою.
Code 128: коли потрібні літери й символи
На відміну від EAN-13, Code 128 може кодувати не лише цифри, а й літери та спецсимволи повного набору ASCII. Цей формат використовують у логістиці та на складах, де потрібно закодувати серійні номери чи складніші ідентифікатори, ніж просто число.
Чому не можна змінити формат довільно
Кожен формат штрих-коду має власну структуру старт- і стоп-символів, ширину смуг і алгоритм контрольної суми. Сканер визначає формат за цими структурними ознаками автоматично, тому не можна просто закодувати довільний текст у форматі EAN-13 — він приймає лише 12 цифр плюс контрольну.
Навіщо це потрібно
- Згенерувати штрих-код потрібного формату для маркування товару чи інвентарю.
- Зрозуміти, який формат обрати залежно від типу даних — лише цифри чи довільний текст.
- Перевірити коректність контрольної цифри перед друком етикетки.
UPC-A та відмінність від EAN-13
UPC-A — це 12-значний формат штрих-коду, що історично використовується в США й Канаді та передував європейському EAN-13. Фактично UPC-A є підмножиною EAN-13: якщо додати нуль на початок 12-значного UPC-A номера, вийде повністю коректний 13-значний EAN-13 код з тим самим значенням. Через це більшість сучасних сканерів у роздрібній торгівлі розпізнають обидва формати без додаткового налаштування.